Система освіти Франції
- ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО КРАЇНУ
- МИНУЛЕ І СУЧАСНЕ СИСТЕМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ.
- ЗАКЛАДИ ВИЩОЇ ОСВІТИ ФРАНЦІЇ.
- ДОСТУП.
- АКАДЕМІЧНИЙ РІК І ЕКЗАМЕНИ.
- КВАЛІФІКАЦІЇ.
- НАВЧАННЯ ІНОЗЕМЦІВ У ФРАНЦІЇ.
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО КРАЇНУ.
Франція у світі сприймається як своєрідний еталон європейської культури, демократії і поваги до людини-творця. Такий імідж країни зумовлений тривалими зусиллями її видатних особистостей і народу утвердити у себе і в світі ідеали свободи й рівності.
Зараз Франція — П’ята республіка, що керується Конституцією 1962 р., за якою влада належить народу. Керівником централізованої країни є президент, що обирається народом на сім років і очолоює виконавчу владу. Законодавча влада належить двопалатному парламенту. В останні десятиріччя помітна тенденція до розвитку децентралізації. Головними партіями є соціалістична (PS), республіканське об'єднання (RRR), Союз за демократію (UDF), комуністична (PCF) та інші.
Територія Франції 551 602 км2, населення 57,8 млн. чол. (1994 р.). 26,4% населення перебуває у віковому інтервалі 0-19 років, 58,9% — від 20 до 64 років, у продуктивному віці — понад 40% французів, а безробітних 12%. Державна релігія відсутня. Вважають, що 76,4% французів — католики, але в країні представлені практично всі світові релігії. На всій території домінує французька мова, хоч є кілька регіональних діалектів.
Франція належить до найрозвиненіших країн світу з відносно високим прибутком на одну особу. Це дає змогу витрачати на освіту значні кошти — понад 110 млрд. доларів США (1995 р.), що перевищує 7% ВНП. Багата історія, повага до минулого та його матеріальних досягнень, прекрасні природні умови роблять Францію світовим лідером з кількості туристів-іноземців. Країна вивозить продукцію машинобудування, хімічної й легкої промисловсті, електро- і радіотехнічні вироби тощо. Грошова одиниця — французький франк (FF).
МИНУЛЕ І СУЧАСНЕ СИСТЕМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ.
Перші навчальні заклади відносяться до римського періоду, деякі вищі заклади (як медична школа в Монпельє) існували ще в кінці першого тисячоліття нашої ери, але лише Паризький університет (початок ХІІІ сторіччя) надовго став зразком для всієї Європи в організації вищого навчання і підготовки фахівців вищого тогочасного рівня.
На момент потреби в розширенні класичного набору спеціальностей (ХVI сторіччя) королівська Франція мала аж 22 університети, надмірна традиційність яких примусила владу створити заклади з технічними і науково-природничими напрямами (школи мостів, гірничої справи тощо). Велика революція змела всі королівські університети, тому майже сторіччя Франція обходилася без цього виду ВЗО, відновивши їх лише 1896 р.
Довга черга бурхливих історичних подій зумовила виняткову складність системи вищої освіти Франції, де університети найвищого гатунку з десятками тисяч студентів поєднуються з мікроскопічними закладами, потоки багаторічного відбору талановитих учнів на основі відомого принципу меритократизму зі вступом в елітні Великі Школи через надвисокі конкурсні бар'єри мирно співіснують з абсолютно вільним записом на більшість факультетів численних університетів. "Студентська революція" кінця 60-х років з епіцентром у Сорбонні привела до істотного реформування насамперед університетів, що визначило головні риси сучасної вищої освіти країни.
На схемі структури системи освіти Франції вказано, що дошкільна підготовка у вигляді "материнських шкіл" охоплює практично всіх дітей з віку 3 років. Початкова ("елементарна") школа має три цикли і приводить учнів у середню школу першого рівня колеж (college, 4 роки). Перші два роки складають цикл спостереження, заключні — орієнтації, під час якого та випускних іспитів відбувається скеровування учнів в різні потоки заключного рівня середньої освіти: 1) ліцеї загального і технічного навчання (3 роки); 2) професійно-технічні ліцеї (3-4 роки); 3) заклади профосвіти і учнівство. Ліцеїсти складають комплексні заключні екзамени й можуть отримати "бакалаврат" — свідоцтво про повну середню освіту з правом вільного вступу в університети. Це не так легко, але щороку відсоток молоді віком 18-19 років, яка його отримала, зростає: 11% у 1960 р., 38% наприкінці 80-х, понад 60% у 1995 р. План на 2000 рік — 80%. Про правила доступу до вищої освіти сказано нижче.
Хоч середня і вища освіта у Франції є продуктом тривалого розвитку, вони дуже далека від стагнації. Наприклад, з початку 90-х кількість студентів зросла на 0,5 млн, а на 2000 рік фахівці передбачають понад 2 млн. (майже 50% охоплення молоді). Залишається високий рівень централізації системи освіти з дещо гіпертрофованим впливом різних міністерств, що мають свої ВЗО. Як їх противага створена група впливових громадських органів й асоціацій консультативного плану. Національна рада з вищої освіти і досліджень (CNESER) і Конференція президентів університетів є головними з них. Вони активно співробітничають з Міністерством освіти.
Детально описати французькі вищі заклади освіти (ВЗО) — непроста справа, бо число їх видів набагато більше, ніж в інших країнах. У довідниках Європейського Союзу вказуються адреси аж 1877 ВЗО! Це пояснюється тим, що у переліку зазначено заклади, які в інших країнах входять до системи середньої освіти, наприклад, багато сотень шкіл та училищ професійного навчання (технічні, медсестер тощо) переважно з двохрічними програмами.
До "справжньої" вищої освіти зі вступом після отримання повної середньої у тому ж 1992 р. відносилося 78 університетів, 453 переважно монодисциплінарних ВЗО з невеликим (кілька сотень) контингентом студентів. Чверть студентів навчається у приватному секторі, де налічується п’ять університетів і більшість з 453 спеціалізованих закладів вищої освіти. Державні університети поглинають майже 2/3 студентів країни, і майже кожен з них — великий заклад з десятком і більше тисяч студентів, що має адміністративну і наукову ради, раду з викладачів і студентів й керується президентом, якого на п’ять років обирають ці три ради. Університети є об'єднанням "одиниць (відділень) підготовки і пошуків" (UFR=Unites de formation et de recheche) з основних дисциплін на чолі з обраними директорами, а також більш звичних нам інститутів і шкіл (технологічних, політичних чи юридичних студій, професіоналізованих, підготовки вчителів, загальної адміністрації чи менеджменту, туризму, зв'язку, преси, соціального і економічного розвитку, міжнародних відносин і багато інших). Не дивно, що одні лише університети присуджують понад десять різних кваліфікацій.
Оскільки крім університетів, у Франції є чимало інших видів закладів, то, як виняток, ми переносимо інформацію про них у наступні пункти.
У Франції частина вищої освіти практично повністю відкрита (це переважно університети) і вступ майже зводиться до простого запису на навчання й сплачуванням символічної суми на витрати канцелярії, інша — "закрита" (домінують неуніверситетські заклади), бо прийом ведеться з суворою селекцією при кількох претендентах на одне місце. Селекційна частина натомість гарантує роботу після отримання диплома. Навчаючись в останньому класі ліцею ("терміналі"), учень може звернутися до його ради з проханням на основі досьє вирішити питання вступу в наступні види закладів з селективним зарахуванням:
— ПІДГОТОВЧІ КЛАСИ, які інтенсивно готують до вступу через жорсткий конкурс у вельми шановні у Франції ВИЩІ ШКОЛИ;
— УНІВЕРСИТЕТСЬКИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ для отримання через два роки технологічного диплома, що є насамперед професійною і вигідною для успіху на ринку праці кваліфікацією;
— СЕКЦІЮ ВИЩИХ ТЕХНІКІВ з виходом через два роки на посвідчення "вищого техніка";
— СПЕЦІАЛІЗОВАНУ (вищу) ПРОФШКОЛУ.
У разі відхилення прохання учень швидше всього опиниться в одному з десятків університетів.
Для запису в університети необхідно мати документ про середню освіту (12 чи 13 років навчання), який у Франції має назву "бакалаврат" (усі звуть його просто "бак") й отримується після складання комплексу випускних екзаменів, що проводяться одночасно по всій країні так, що списування практично виключене. Незалежність цих екзаменів від ліцеїв дає змогу досить об'єктивно порівнювати між собою заклади середньої освіти. Дані про ці екзамени (включаючи й результати учнів) оприлюднюються у пресі. Оскільки останні роки середньої освіти досить спеціалізовані, то "баки" мають варіанти, які дають доступ лише на відділення за профілем.
Особи без бакалаврату можуть отримати перепустку у вищі заклади шляхом складання екзаменів на диплом доступу до вищої школи (DAEU), який визнається еквівалентним замінником. DAEU має лише дві версії: А — гуманітарну, В — природничі та інші спеціальності.
У Вищі Школи, які готують держслужбовців і гарантують випускникам постійне місце праці, надаючи освіту дуже високого гатунку, вступають за конкурсом після дворічних післяшкільних підготовчих (читай, репетиторських) класів, програми і вимоги яких вищі, ніж на двох курсах університетів. Вступ у ці класи теж селекційний і лише за рекомендаціями шкіл і ліцеїв. У випадку невдачі під час вступу у Вищі Школи випускники підготовчих класів вільно продовжують навчання відразу на третьому курсі університетів (за профілем). Громадськість Франції вважає Вищі Школи з їх кореневою системою підготовчих класів кращим досягненням національної системи освіти.
Все ж абсолютна більшість абітурієнтів з "баками" записується в широко відкриті університети. З регіону Парижа поширюється практика введення учнями даних про себе і бажані заклади освіти у комп'ютерний банк, який після отримання всіх замовлень і врахування безлічі параметрів видає свій присуд (оскаржень не буває) про місце навчання у ВЗО.
Академічний рік має два семестри, розпочинається у вересні і закінчується у червні. До літніх канікул додаються двотижневі перерви на Різдво і Великдень, інколи ще тиждень у лютому між семестрами. Дати залежать від ВЗО і щороку змінюються. Заняття проводяться традиційним способом, але наголошується на самостійній роботі студентів, для якої створені прекрасні умови (бібліотеки, бази даних, комп’ютеризовані робочі місця для студентів тощо). Серйозні дисципліни закінчуються екзаменами. Шкала оцінок досить своєрідна: від 20 (найвища) до 0 (найнижча): 16-19 — дуже добре і відмінно, 14-15 — добре, 12-13 — досить добре, 10-11 — задовільно (прохідні бали), нижче 10 — незадовільно.
Більшість вищих навчальних закладів організує багато вільних і платних лекційних курсів актуального змісту для дорослих. Поряд з вечірнім навчанням є і дистанційне (понад 30 000 студентів у 23 університеті і Національному центрі заочної освіти), а також специфічні форми фахової підготовки в таборах чи майстернях різної тривалості влітку чи у вечірній час під егідою Національної консерваторії мистецтв і ремесла. Наполегливість у виконанні програм цих таборів може привести аж до отримання диплома інженера. Цікавою особливістю Франції є поширеність "вільних слухачів" — дорослих осіб, які за символічну плату (за користування бібліотеками, лабораторіями тощо) можуть відвідувати за власним бажанням академічні програми унверситетів, але без права складати екзамени й отримувати диплом про вищу освіту.
Навчання у ВЗО Франції організовується за трьома стадіями — циклами. Перший триває два роки, впродовж яких аж 54% всього контингенту університетів набуває загальну вищу освіту, уточнює фахову орієнтацію й отримує першу академічну кваліфікацію (проміжний диплом DEUG). Другий цикл є циклом поглиблення і фахової підготовки (2-3 роки) й сам підрозділяється на два стадії з наданням "лісанс" і "метріз" (див. пункт “Кваліфікації”). Третій цикл дуже спеціалізований і готує до початку серйозних наукових досліджень. Прийом на нього за конкурсом, тривалість навчання — рік.
Конкурсний також вступ на докторські студії, які завершуються захистом дисертації й отриманням кваліфікації "доктор".
Викладачі поділяються на три категорії: професори (еквівалент наших професорів і доцентів), лектори і асистенти. Хоч середня зарплата викладацького персоналу нижча, ніж у колег з аналогічними дипломами у промисловості, цей вид праці виявляється привабливим через помірні навчальні навантаження у поєднанні з високим рівнем академічної свободи і соціальної захищеності. Прийом конкурсний, бо кількість претендентів перевищує кількість вакантних місць.
Закон визначає тривалість робочого тижня викладача у 39 годин. За рік має набратися 128 год. лекцій, або 192 год. семінарських занять чи 228 год. керування лабораторними роботами.
Кваліфікаційна система ВЗО Франції досить складна, про що свідчить наведена нижче таблиця 1.
Усі види кваліфікацій розподіляються на дві групи, що зв'язані з коротко- і довготерміновим навчанням.
"КОРОТКІ" ПРОГРАМИ тривають переважно два, зрідка — три роки й приводять до професіональних кваліфікацій, які надають право праці в промисловості, торгівлі і в секторі послуг. Цей напрям вищої освіти обирають 30% усів володарів шкільних бакалавратів. Є чотири головних види програм короткого навчання:
— програми університетських технологічних інститутів (IUT) у 19 окремих профілях (дисциплінах) з тривалістю два роки й присудженням університетського диплома з технології (DUT), що дає змогу потрапити на керівні пости нижчого і середнього рівня. DUT популярний і кількість кандидатів в IUT часто у багато разів перевищує кількість місць, що приводить до селекційного вступу;
— програми секцій вищих техніків (STS), що тривають переважно 2 роки і надаються у частині ліцеїв з післясередніми профпрограмами, схожими на щойно описані програми IUT, але такими, що відзначаються вищою спеціалізацією і присудженням диплома вищого техніка (brevet de technicien superieur). Звуженість його фахового змісту стає серйозним недоліком у випадку вимушеної зміни заняття, тому STS менш популярні, ніж варіант університетських інститутів. У багатьох країнах аналоги STS не відносяться до вищої освіти;
— другим варіантом короткої університетської є дворічна і високоспеціалізована програма, що завершується дипломом про університетську наукову і технологічну освіту (DEUST), який також виводить на ринок праці у сервіс чи індустрію;
— триваліші (до чотирьох років включно) програми підготовки санітарного та іншого медичного персоналу нижчої і середньої кваліфікації у спеціалізованих школах системи Міністерства охорони здоров'я. Користуються успіхом і тому вступ на ці програми конкурсний.
"ДОВГІ” ПРОГРАМИ пропонують університети та інші ВЗО високого рівня. На них йдуть 68% володарів бакалавратів (з них 10% роблять це через посередництво підготовчих класів). Цю групу закладів можна класифікувати так: а) університети; б) інститути політичних студій; в) Вищі Школи кількох типів; г) Вищі Нормальні школи; д) Школи мистецтва і архітектури.
Університети навчають за трьома циклами (2+2+1). Перший передбачає два роки викладання загальних основ і базових дисциплін обраного профілю й приводить до диплома загальної університетської освіти (DEUG) — проміжного документа з чисто академічним змістом. Студенти медичних фахів мають високий бар'єр екзаменів у момент переходу з першого на другий курс, у решти спеціальностей такої суворості немає.
Другий цикл триває два чи три роки й сам підрозділяється на дві частини, перша з яких надає лісанс (licenc), друга — метріз (maitrise). Як свідчить таблиця кваліфікацій 15, така черговість притаманна не всім фаховим профілям. Навчання на другому циклі поглиблене і спеціалізоване. Дипломи мають академічний і професійний компоненти. Така чіткість порушується нововведеними професіоналізованими університетськими інститутами (IUPs), які набирають студентів після першого курсу, досить інтенсивно вчать три роки і після кожного з них послідовно видають тим, хто утримається, посвідчення: DEUG, лісанс, а у кінці — метріз. Володарів останніх уважно переглядає комісія для вшанування кращих званням "головного інженера" (чи магістра-інженера = Ingeniuer-Maitre". (У таблиці дипломів 15 вони не вказані. — Авт.).
Третій цикл у першому варіанті за рік вузькофахового навчання надає диплом з вищої спеціалізованої освіти (DESS), у другому — за 1-2 роки ширшого навчання готує до наукової роботи, присуджує диплом поглибленого навчання (DEA) і видає перепустку на докторські студії й захист дисертації.
Багатоваріантна ситуація і зі студіями після третього циклу. Після років аспірантури звичного нам університетського типу можна захистити дисертацію і стати доктором наук, потім ще попрацювати й отримати хабілітацію для керівництва науковими дослідженнями (HDR). Сенс зусиль — підвищення шансів на конкурсне заміщення місць університетських професорів.
Інженери з хорошими дипломами з 1993 р. дістали змогу навчатися на програмах, аналогічних до аспірантури з класичних спеціальностей, бо можуть за два роки навчання і досліджень у наукових центрах відповідного профілю отримати диплом з технологічних досліджень (DRT).
Медичні спеціальності мають цілком оригінальну систему дипломів і звань, яка досить детально відображена у таблиці. Навчання також поділяється на три цикли, але істотніші не вони, а посто роки навчання. Перший рік навчання дуже "змагальний", після нього контингент студентів істотно зменшується...
Інститути політичних студій кількісно малі і призначені для підготовки адміністраторів широкого профілю для участі у конкурсному заміщенні місць у державних структурах. Вступ конкурсний, основна програма триває три роки, можна також ще 1-2 роки повчитися на третьому циклі й отримати диплом вищого рівня.
Вищі Школи наукових і технічних профілів належать кільком міністерствам, мають трирічні програми й присуджують дипломи інженерів (Diplome d'Ingenieur). Вступ конкурсний і лише після попереднього дворічного навчання у підготовчих класах з дуже інтенсивним і глибоким вивчення математики і фізики.
Вищі Школи з комерції й управління — приватні і для вступу вимагають попереднього дворічного підготовчого навчання у спеціалізованих закладах вищої комерційної освіти (НЕС).
Вищі Нормальні школи (всього їх чотири) мають добру славу як кращі заклади підготовки викладачів ліцеїв і післясередніх закладів освіти. Вступ дуже селективний з попереднім успішним закінченням дворічних підготовчих класів відповідного профілю, потрапити куди теж можна лише після селекції впродовж навчання у колежі й ліцеї. Навчання триває переважно чотири роки; випускники отримують сертифікат здатності до викладання (CAPES), що може доповнюватися додатковим профекзаменом (агрегація = agregation), складання якого дуже добре впливає на підвищення зарплати і кар'єру. За умовами доступу випускники повинні не менше 10 років провести у державному секторі освіти, проти чого вони й не заперечують: усі 4 роки навчання стипендія істотно перевищує мінімальну зарплату у промисловості й надалі теж залишається привабливою.
Школи мистецтв і архітектури (підпорядковані Міністерству культури) мають дуже селективний доступ і тривалість навчання від трьох до п’яти років. Перші мають одноциклові програми і видають національні дипломи. Навчання у школах архітектури поділяється на два цикли, кожний з яких має окремий незалежний диплом: після двох років — базового навчання з архітектури (DEFA), а потім ще через три — звання дипломованого урядом архітектора (DPLG).
Таблиця 1. Профілі, тривалість навчання і головні кваліфікації у вищій освіті Франції (позначення розшифровуються нижче)
Профіль, фах, Тривалість денного навчання (років),присуджений диплом чи кваліфікація спеціаотність 1
2
3
4
5
6
7
8
9
УНІВЕРСИТЕТИ
Гумантірні науки DEUG
L
M
DEA
D
Право DEUST
DESS
Природничі науки DUT
MST
Mag
Мистецтва DEUG
L
M
DEA/DESS
D
Мови DEUG
L
M/MST
DEA/DESS
D
DEUG
L
M
DEA
D
Економіка та управління DEUST
DESS
DUT
MST
Mag
DUT
MST/
MIAGE
Загальна медицина P1
P2
DM1
DM2
DM3
DM4
DEA
DE1
DE2
Фармакологія DE1, DESS/DEA
Стоматологія P1
DE1
DEA/DESS
CES
Вищі школи та інші заклади
Ветеринарії CPGE
DE
Інженерії CPGE
Ti/DEA
Комерції CPGE
Di/DEA
Архітектури DPLG
Примітка. Використані позначення означають (за алфавітом):
CES = certificat d'etudes specialisees (сертифікат про спеціалізовану освіту);
CPGE = classes preparatoires aux grandes ecoles (підготовчі класи для вступу у Великі Школи);
D = doctorat (докторат, перший диплом. Після створення значного наукового доробку докторам може присуджуватися ще й додатковий диплом про "здатність керування науковими дослідженнями");
DM=DCEM = deuxieme cycle d'etudes medicales (другий цикл медичної освіти);
DE = diplome d'Etat de docteur en medecine (pharamacie, stomatologie) державний диплом доктора з медицини (фармакології, стоматології);
DE1 = DE de docteur en medecine (державний диплом доктора з медицини);
DE2 = DЕ de deocteur en medecine specialisee (державний диплом доктора зі спеціалізованої медицини);
DEA = diplom d'etudes approfondies (диплом поглиблених студій);
DES = diplom d'etudes specialisees (диплом спеціалізованих студій);
DESS = diplome d'etudes superieures specialisees (диплом поглиблених спеціалізованих студій);
DEUG = diplome d'etudes univeristaires generales (диплом загальної університетської освіти, заключний диплом першого циклу навчання);
DEUST = diplome d'etudes universitaires scientifiques et techniques (диплом про наукову і технічну університетську освіту);
DI = diplom (диплом школи з певної дисципліни);
DPLG = diplome par le gouvernement (дипломований урядом);
DUT = diplome universitaire de technologie (університетський диплом з технології, який видають університетські технологічні інститути);
L = licence (лісанс, перше посвідчення другого циклу університетів);
M = maitrise (метріз, заключне посвідчення доугого циклу університетів);
Mag = magister (магістр);
MIAGE = maitrise d'informatique applique a la gestion (метріз з інформатики в управлінні);
MSG = maitrise de sciences de gestion (метріз з наук управління);
MST = maitrise de sciences et techniques (метріз з наук і техніки);
P=PCEM = premier cycle d'etudes medicales (перший цикл медичних наук);
Ti = titre d'ingenieur (титул інженера).
Наш опис системи Франції узагальнимо переліком кількох її видатних особливостей:
1. Рекордне серед розвинених країн охоплення дітей дошкільним вихованням і одна з кращих у світі систем підготовки до обов'язкового навчання.
2. Дуже мала участь населення в оплаті освіти та всіх інших форм послуг з набування знань і підвищення кваліфікації.
3. Відносно дуже "дешева" вища освіта, яка одночасно відзначається визнано високим рівнем знань і вмінь випускників ВЗО практично всіх типів.
4. Висока централізація управління і фінансування освіти зі створенням на державні кошти системи структур та об'єднань для залучення громадськості та фахових асоціацій до вироблення освітньої політики та вирішення складних проблем поточної діяльності закладів освіти.
5. Наявність системи передбачення попиту на ринку праці та використання її даних у заходах з професійного скеровування учнів колежів та інших закладів освіти.
6. Висока якість навчання у школах, яка досягається цілим комплексом заходів, зокрема, ефективною диференціацією заключної стадії середньої освіти та системою поточного і заключного контролю роботи учнів та вчителів.
7. Належна підготовка та оплата вчителів і викладачів, побудова системи стимуляції до самовдосконалення і розширення фахових знань і можливостей.
8. Створення складної та багатостадійної системи підтримки здібних до освіти і праці учнів, вирішення долі учня на основі лише позитивних його рис і ознак, збереження елітарної структури підготовчих класів (які почасти визначають високі вимоги до навчання на рівні ліцеїв) та Великих Шкіл з дуже суворим (але справедливим) відбором кандидатів на всіх стадіях.
9. Майже ідеальна реалізація принципів прав особи та рівного доступу до всіх стадій освіти, зокрема, шляхом безконкурсного доступу до університетів та безоплатного навчання в них. Одим з наслідків цього є те, що Франція — один зі світових лідерів за кількістю студентів-іноземців.
10. Цивілізоване регулювання і державна підтримка діяльності приватних закладів освіти як засобу здешевлення навчання та розширення свободи вибору для молоді.
ЗВЕРНЕННЯ. Є чимало причин того, що Франція була й залишається для більшості студентів-іноземців однією з найпривабливіших країн як для короткого чи довгого стажування, так і для отримання повної освіти. Майже всі вони вчаться у державних університетах, де їх частка сягає 8-9%.
Уряд Франції завжди докладав особливих зусиль до поширення мови і культури країни, тому створення амбасади майже автоматично веде до появи культурного центру і його філій, де можна дістати повну інформацію про систему освіти й можливості потрапити на навчання. Прекрасно представлена країна у довідниках міжнародних організацій (ООН, ЮНЕСКО, Ради Європи, Європейського Союзу), базах даних TRACE, ORTELIUS, в Internet тощо. Франція є учасником усіх великих проектів з розвитку мобільності в освіті (SOCRATES, LEONARDO тощо), ресурси яких можуть полегшити набування освіти в її ВЗО.
Розпочати свої дії зверненням в амбасади чи культурні центри слід за рік до навчання у Франції. Ця країна суворо дотримується кількох демократичних принципів у царині прийому іноземців: їх рівності з громадянами Франції, рівного права на визнання освітніх кваліфікацій, поваги до автономії ВЗО. З усіх цих фундаментальних положень випливає, що іноземець повинен задовольнити три вимоги: засвідчити знання мови, мати грант чи оплатити навчання, добитися визнання свого документа про освіту від того закладу, де він збирається вчитися. Як і в більшості розвиненгих країн, у Франції дуже поважають закон і порядок. За століття тих законів набралося досить багато, а познайомитися з ними необхідно якнайраніше.
Отже, формальностей слід дотримуватися беззаперечно!
Згідно правил, у Франції розрізняють:
— "безпосередній запис" для вступу на 2-й чи наступні цикли вищої освіти. За його правилами іноземець повинен звертатися до ВЗО і вести листування з ним;
— "посередній запис" обов'язковий для вступу на перший курс (1-й) цикл французького університету, окрім нечисленних винятків, які не стосуються громадян України. Правила цього варіанту передбачають на самому початку звернення іноземця (особисто чи шляхом листування) до Амбасади Франції в Україні для отримання бланків досьє прохання про запис (la demande d'admission prealable a l'inscriptiion en premier cycle). Прохач повинен подати в Амбасаду комплект інформації про себе (на франц. мові): 1) заяву-звернення з поясненням причин вашого зацікавлення навчанням у Франції; 2) дані про ваш освітній рівень та мовні можливості. Передбачте порожній конверт зі своєю адресою для полегшення роботи співробітникам Амбасади. Отримавши досьє, необхідно правильно заповнити його рубрики та виконати вказані у цьому додаткові вимоги щодо подання нотаріальних копій атестатів і дипломів, свідоцтва про народження, двох великих конвертів та іншого. Слід уважно ознайомитися з університетами та іншими ФЗО Франції у нашій книзі чи в інших джерелах й вказати принаймні два, де ви хотіли б навчатися на першому курсі. Врахуйте у Франції що заклади периферії за якістю й рівнем освіти нічим не поступаються 15 паризьким університетам. а деякі з них під час опитування студентів і викладачів отримають вищі відгуки, ніж столичні заклади. Бажано виконати всі згадані вимоги щодо заповнення досьє ще до Різдва і аж ніяк не пізніше 1 лютого, коли ваші документи повинні вже бути в Амбасаді Франції.
ВИЗНАННЯ ЗАКОРДОННИХ КВАЛІФІКАЦІЙ. Франція підписала практично всі міжнародні конвенції про визнання і має двосторонні угоди з багатьма країнами. Процедура визнання визначається наказами Міністерства освіти (найістотніший датується 23 серпня 1985 р.), які враховують конвенції й угоди і повідомляють кінцеве рішення про визнання самим університетам та іншим ВЗО. Тому кандидати повинні безпосередньо звертатися до керівництва обраного закладу. Через специфічність системи освіти Франції вони найчастіше отримують часткове визнання і для остаточного зарахування повинні виконати додаткові умови (не надмірні).
З описаного вище випливає, що іноземцям незрівнянно легше опинитися у "безконкурсних" і відкритих університетах, ніж конкурувати з французами, які багато років готувалися до вступу в ту чи іншу Велику Школу в секторі освіти з селективним доступом. Не дивно, що понад 95% іноземців навчається у державних університетах.
Допуск на перший курс французьких університетів ліберальний і стосовно закордонних шкільних атестатів. Так, хоч тривалість середньої освіти в Україні помітно менша, ніж у Франції, вона дає дозвіл на початок навчання на підставі нашого шкільного атестата (чи еквівалентного документа), оскільки він дає право на доступ до українських університетів. Ця помітна поблажливість контрастує зі значно вищими вимогами до тих, хто бажає у Франції продовжити розпочату в українському ВЗО вищу освіту. В цьому разі (й майже баз винятків) наш студент змушений розпочинати "знизу" і втрачати 1,2 чи й 3 роки. Рішення у цьому випадку приймає не Амбасада, а ректор французького ВЗО після отримання від українського позивача повного комплекту документів з детальною інформацією про зміст і обсяг вивчених ним дисциплін, отримані за них оцінки тощо. Тому продовжувати навчання у Франції краще на основі обмінів нашого ВЗО зі спорідненим французьким, коли умови обміну й правила допуску визначені угодою між двома закладами.
МОВНІ ВИМОГИ. Враховуючи порівняну легкість французької мови для вивчення, екзамени з неї складають без надмірних ускладнень. Чимало кандидатів взагалі звільняються від них через застосування французької мови в їх країні (Африка, деякі країни Європи тощо), чи тому, що вони вчилися у закладах, де частина предметів викладалася цією мовою. Більшість французьких університетів мають мовні курси різного виду і тривалості для іноземців. Усі вони платні. У французьких ВЗО інші мови практично не використовуються. Детальнішу інформацію щодо можливостей вивчення вами французької мови у нас чи у Франції можна отримати в її Амбасаді.
ВСТУПНІ ІСПИТИ. Досить серйозні іспити доводиться складати для вступу на навчання у неуніверситетському секторі вищої освіти, який використовує селекцію абітурієнтів.
Під час вступу в університети бар'єри зводяться до мовного екзамену (проводяться у лютому у рідній країні студента-іноземця) для тих, хто хоче навчатися у майже 80 університетах Франції. Частина українських позивачів може отримати запрошення на складання тестів з тих дисциплін, на вивчення яких вони претендують у Франції. Місце і дату складання визначає французька сторона. Ви повинні мати надійний зв'язок з працівниками Амбасади Франції, які працюють з вашими документами. Вони порадять вам як слід діяти, якщо 15 квітня відмову пришле 1-й університет, а до 15 травня — ще й другий.
ПІСЛЯДИПЛОМНЕ НАВЧАННЯ. Цей вид навчання у Франції користується високою популярністю в іноземців, і майже 40% усіх випускників третього циклу вступає в докторантуру. Для осіб, які прибувають на це навчання відразу з-за кордону, необхідне попереднє листування з майбутнім науковим керівником, який і має допомагати кандидату і під час зарахування, і в написанні дисертації.
ПЛАТА ЗА НАВЧАННЯ. Річні видатки за навчання у державних закладах у 1994/95 навчальному році були в межах 350-400 доларів США, а в недержавних — 2000-6000 доларів. Якщо іноземець прибуває з країни, яка не має відповідної угоди про обмін студентами, то слід приготувати ще 500-1000 доларів на медичне й соціальне страхування. У вказані суми не входить решта видатків: житло (дешевше на периферії), їжа, транспорт, матеріали (середній для Європи рівень цін).
Чимало іноземних студентів отримують ту чи іншу фінансову допомогу (є аж чотири варіанти) від уряду Франції. Про її умови надають інформацію як амбасади й культурні центри Франції, так і самі ВЗО, де є досить розвинені служби для допомоги іноземцям.
НАУКОВА СПІВПРАЦЯ
Уряд Франції надає стипендії іноземцям не лише на навчання в університетах, але й наукове стажування. Його мотиви мають небагато спільного з благодійництвом, бо метою цих витрат є розвиток науки та розширення можливостей дослідних установ країни. Саме це враховують співробітники Амбасади, коли розглядають кандидатури і віддають перевагу тим, хто має певний доробок у природничих науках, в інженерії чи технологіях.
Якщо ви знаєте французьку мову і маєте намір отримати наукову стипендію уряду Франції, то першими кроками повинен стати пошук інформації. Корисні особисті контакти з колегами, які у Франції ведуть близькі дослідження, але й без них можна розшукати попередню інформацію у довіднику ЮНЕСКО з назвою Study Abroad (Etudes a l'etranger), де наводиться перелік офіційних програм і необхідні адреси. Нарешті, прискорити справу можуть відвідини Амбасади (чи поштове звернення) з проханням надати інформацію про програми наукового стажування чи обмінів та бланки запитів. Отримавши відповідь, слід виконати всі вимоги та підготувати повний комплект усіх необхдний документів. Не забувайте, що брак бодай одного знецінить усю вашу роботу, втім, як і несвоєчасне подання їх в Амбасаду. Надалі співробітники Амбасади вестимуть ваші справи. Для належного приготування стажування слід розпочати підготовку до нього приблизно за рік до дати його початку. Для прикладу вкажемо, що саме цього вимагає така впливова організація як
Centre national de la recherche scientifiquee (CNRS)
15, quai Anatole France
75 700 Paris.
яка щороку надає можливість стажування сотням науковців з десятків країн світу.
Таблиця 2: СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ УНІВЕРСИТЕТІВ ФРАНЦІЇ та РІВНІ НАВЧАННЯ
Позначення груп дисциплін у вертикальних колонках таблиці 2:
1-медицина; 2-стоматологія; 3-фармакологія; 4-викладання фізкультури; 5-право; 6-політичні науки; 7-економічні науки; 8-економіка управління; 9-література і мистецтво; 10-мови; 11-науки про людину; 12-історія-географія; 13-природничі науки; 14-підготовка інженерів; 15-математична статистика; 16-технологи (1-й або індустріальний сектор); 17-технологи (3-й сектор)
Позначення тривалості навчання всередині таблиці:
Д — Повний курс навчання (1-й, 2-й, 3-й цикли); 1 — Перший цикл; 2 — Другий цикл; 3 — Третій цикл; + — Другий і третій цикли; = — Перший і другий цикли навчання; п — Інститут політичних наук
Групи дисциплін та рівні навчання
Університети 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 Aix-Marseille I 1 Д Д Д Д Д Д Д Aix-Marseille II Д Д Д Д Д = + Д Д Д Д Д Aix-Marseille III Д п Д = 3 3 + Д Д = Д Д Avignon 1 1 = = 2 Д Amien Д Д Д Д Д Д Д Д Д Д Д Antiiles Guyane Д = = Д 3 = = Besanson Д Д Д = Д 1 Д Д Д Д Д Д 1 Д Д Bordeaux I Д п Д = 3 3 Д Д Д Д Bordeaux II Д Д Д Д 1 Д 1 1 Bordeaux III Д Д Д Д Д Д ун-тет По і Адур Д Д 1 = Д Д Д = Д Д Caen Д Д Д Д Д = Д Д Д Д Д Д Д Д Clermont-Ferran I Д Д Д Д Д Clermont-Ferran II Д 2 Д Д Д Д Д Д Д Д ун-тет Корсіки Д = 2 = = Dijon Д Д Д Д Д = Д Д Д Д Д Д Д Д Grenoble I Д Д Д 1 3 Д Д Д Д Д Grenoble II Д п Д = Д 2 Д 3 + Д Д Grenoble III 2 Д Д 3 Д Chambery = 1 Д = = Д Д Д Д Lille I Д Д Д Д Д Д Д Lille II Д Д Д Д Д + = Д Lille IIІ = Д Д Д Д 1 Д Д Д Valenceinne = 2 = = 3 3 Д Д Д Limoge Д Д Д Д = Д Д 2 Д Д Д Д Lyon I Д Д Д Д + 3 Д Д Д Д Lyon II Д п Д = Д Д Д Д 3 = Lyon III Д Д = Д Д Д Д 1 Saint-Etienne Д Д = 1 Д Д 2 Д Д Д Д Montpellier I Д Д Д Д Д Д = 3 Montpellier II + Д Д Д Д Montpellier III 2 Д Д Д Д Д 1 Д Perpignan = + = = Д 1 Д Д Д Nancy I Nancy II Metz Д 2 1 Д Д + Д Д Д Д Nantes Д Д Д Д Д Д Д Д Д Д Д Д Д Anjer Д Д = = = = = + Д = = Д Д Le Mans = = 1 = Д Д Д Д Д Nice Д Д Д Д Д = Д Д Д Д Д Д 1 Д Д Toulon et du Var = = 1 + Д Д Orleans Д Д = Д Д Д Д Д Д Д Tours Д Д Д = = Д Д Д Д Д Д Д Групи дисциплін та рівні навчання
Університети 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 Групи дисциплін та рівні навчання
Університети 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 Paris I Д п Д = Д 1 Д Д + = Paris II Д Д = Paris III Д Д Д 3 Paris IV Д Д Д Д Paris V Д Д Д Д Д 1 Д Д Paris VI Д 3 Д Д Paris VII Д Д = Д Д Д Д Д = Paris VIIІ Д = Д Д Д Д = Д Paris IX Д Д 3 = Д Paris X Д Д Д = Д Д Д Д = Д Paris XI Д Д Д Д 3 Д Д Д Д Paris XII Д Д Д = Д Д = Д Д Д Д Paris XIII Д = Д Д 3 = Д Д Д Д Poiriers Д Д Д Д Д = Д Д Д Д Д Д Д Д Reims Д Д Д Д = 1 Д Д Д Д Д Д Д Renne I Д Д Д Д Д = Д 2 Д Д Д Д Renne II Д = Д Д Д Д Д Д Brest Д Д Д = = Д Д 1 = Д Д Д Reunion = = = Д = = = Rouan Д Д Д Д Д Д Д Д Д Д Д Havre 2 1 1 Д Д Strasbourg I Д Д Д Д Д Д Д Д = Д Strasbourg IІ Д + Д Д Д Д Strasbourg IІІ Д п 2 2 Mulouse 2 = = + + Д Д Д Д Toulouse I Д л Д = + Toulouse II 2 Д Д Д Д = Д Toulouse III Д Д Д Д 3 1 3 Д Д Д ун-тет Тихого океану 1 1 1 1 1 Групи дисциплін та рівні навчання
Університети 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 КОРИСНІ АДРЕСИ
1. Орган, який виконує попереднє оцінювання закордонних освітніх документів
Name of body: Ministеre de l'Education nationale, DRIC, NARIC
Street: 110, Rue de Grenelle
City: Paris Cedex 7
Postal code: 75357
Telephone: 33-1-40656540
Fax: 33-1-45445787
© Copyright "Міжнародна освіта", 1998
