ІСПАНІЯ
1. КРАЇНА.
Іспанія має чималу територію (504 760 км2) і населення майже 40 млн. чол., які зосереджені на узбережжях і в районі Мадріда. Демократична Конституція 1978 р. покінчила з тоталітарним минулим і разом з прилученням до Європейського Союзу привела до швидкого розвитку й оновлення країни. Вона децентралізувала державу і надала великі права в управлінні освітою місцевим урядам і 17 автономним територіям. За устроєм Іспанія — конституційна монархія. Законодавча влада належить парламенту, виконавча — уряду, керівника якого призначає король за поданням парламенту. Головні політичні партії: іспанська соціалістично-робітнича (PSOE), народна (РР), об'єднаних лівих (IU), є кілька регіональних партій. Чималі регіональні відміни живлять екстремістські сили (насамперед басків), які вибухівку вважають кращим політичним знаряддям. Та все ж Іспанія має дуже вагомі досягнення, які ще раз засвідчують переваги у наш час демократичного устрою над усіма іншими.
Чималі мовні і культурні відмінності між регіонами країни, мовою якої став кастільський діалект (літературна іспанська). Кілька регіонів (Каталанія, Валенсія, баскська провінція тощо) мають свої мови за другу офіційну мову. Майже 85% населення — католики, представників інших релігій мало.
Іспанія — розвинена індустріально-аграрна країна. Експортує вироби машинобудування, продукцію сільского господарства і харчової промислвості. Розподіл активного населення: 6% у сільському господарстві, 38% у промисловості, 56% у третинному секторі. Один зі світових лідерів туризму (понад 50 млн. іноземців щороку). Досить високий рівень безробіття (23% серед осіб віком від 16 до 55 років) зумовлює підвищену мобільність іспанців, ріст їх діаспори у країнах Європейського Союзу. Грошова одиниця — песета
2. МИНУЛЕ І СУЧАСНЕ СИСТЕМИ ОСВІТИ.
На території Іспанії спалахи розвитку освіти припали на період Римської імперії, арабського завоювання (вісім вищих закладів існували у ІХ сторіччі), формування централізованої монархії і Відродження. Наступні сторіччя супроводжувалися посиленням державного контролю над університетами. Лише демократичний закон 1970 р. повернув університетам належний рівень автономії (статут, управління, використання бюджету, зміст програм і форми навчання, добір кадрів) і започаткував реформу освіти.
З того часу система освіти Іспанії перебуває у постійній перебудові з метою досягнення європейських стандартів. Є підстави вважати, що це завдання буде реалізоване після завершення третього циклу реформ уже після 2000 року. У першій половині 90-х років система освіти Іспанія мала структуру, головні риси якої наведені на нашій схемі.
Запланована реформа середньої освіти передбачає подовження обов'язкової освіти до 10 років. Вона складатиметься з початкової школи (три цикли по 2 роки кожен) і 4-річної "обов'язкової" середньої (два 2-річні цикли). Її випускники можуть продовжувати навчання чи у профзакладах, чи у двохрічній школі загального навчання для отримання бакалаврату та права вступати в університети. Буде 4 варіанти бакалаврату: природничі науки і медицина; гуманітарні науки; соціальні науки; технології. За цими профілями їх володарі продовжать навчання в університетах.
Отже, система освіти Іспанії перебує в стані тривалих змін. Про їх обсяг і глибину свідчать, наприклад, такі факти: з сучасних (1993 р) 52 університетів країни лише 10 існували до 1968 року, а за 80-і роки кількість студентів подвоїлася і сягла 1,378 млн. (з яких понад 30 000 — іноземці). Для задоволення величезного попиту Міністерство освіти і наук (займається загальною координацією, має право визнання національних дипломів і звань тощо) майже потроїло кількість викладачів, але їх все ще надто мало (1 на 24 студенти). Не дивно, що урядова політика скерована на стимуляцію розвитку приватного сектора освіти, який менше обтяжує бюджет (стаття на вищу освіту у ньому перевищує всі витрати на оборону), ніж державні заклади. Міністерству у плануванні й координації допомагає значно впливовіша Університетська рада, яка об'єднує ректорів ВЗО, представників урядів провінцій і включає 15 незалежних експертів, відповідаючи за оцінювання всього сектора вищої освіти й окремих закладів.
3. ЗАКЛАДИ ВИЩОЇ ОСВІТИ.
Система вищої освіти Іспанії відзначається виключною однорідністю, адже аж 98% студентів навчаються в університетах (Centro), поза якими готують лише фахівців з туризму, ремесел та деяких інших видів занять. З 52 університетів 7 недержавні. Серед університетів більшість мають класичний набір програм навчання, але є кілька політехнік,а також Відкритий університет дистанційного навчання.
Університети мають досить складну структуру і надають курси, програми й кваліфікації різного рівня. Так, їх факультети (Facultad Universitaria) пропонують програми тривалістю 4-5 років з присудженням повного диплома (Licenciado). Вищі технічні школи (Escuela Tecnica Superior) після 4-5 років навчання присуджують дипломи вищих інженерів. Групи невеликі, а навчання порівняно інтенсивне з орієнтацією на практику. Університетські (Escuela Univers.) і інженерно-технічні (Escuela Tecnica de Ingeneria) школи надають дипломи вже після трьох років навчання. У школах на одного викладача припадає надто багато студентів.
До сектору неуніверситетської вищої освіти входять інститути, що надають два види дипломів: еквівалентний до університетських Diplomado or Liceciado за умови виконання програм, подібних до університетських (А), і нижчий від університетських диплом простіших програм мистецьких фахів (Б).
Диплом А надають Військова Академія, інститути туризму, цивільної авіації й теологічні заклади (всі вони не підпорядковані Міністерству освіти і науки). Дипломи Б надають інститути і професійні школи з легшими умовами вступу і простими програмами (музика, співи, дизайн та інші мистецькі фахи).
4. ДОСТУП.
Закон про університетську реформу (1983 р.) проголосив право кожного громадянина на отримання освіти за своїм вибором. Умови і правила вступу встановлює центральний уряд країни за рекомендаціями Університетської ради. Процедура для кожного ВЗО і факультету залежить від співвідношення наявних місць і кількості можливих вступників. До третього циклу перебудови освіти середня школа мала 11 класів, тому її випускники після отримання атестату з назвою "бакалавр", повинні були для вступу в університети обов'язково навчатися протягом року ("репетиторський рік") і звершити "університетський курс орієнтації" із заключними екзаменами.
Ці річні курси організовувалися за чотирма напрямами:
— технології і природничі науки;
— біологія і охорона здоров'я;
— соціальні науки;
— гуманітарні науки і мистецтво.
Вступ у відкриті університеські школи відбувається через конкурс документів. Для відбору на престижніше навчання проводять екзамени у вигляді двох тестів, які проводить екзаменаційна комісія в одні і ті самі дні на всій території Іспанії. Автономність університетів дає їм право вводити, якщо це необхідно, додаткові вимоги. Перший тест має перевірити загальні вміння абітурієнта (культуру, знання мов, здатність до аналізу й синтезу тощо), другий — засвоєння тих дисциплін, що поглиблено вивчалися на курсах орієнтації. Під час селекції враховують оцінки атестату, випускних екзаменів за "курс орієнтації" і двох вказаних тестів. Оскільки певна кількість молоді вчиться протягом п’яти років у середніх технічних закладах й отримує дипломи техніків, вона може вступати у ВЗО разом з випускниками курсів орієнтації на відповідну до дипломної спеціальність.
Винятком з цих правил є умови вступу осіб віком понад 25 років. Вони складають два специфічних тести; під час прийому враховується їх трудова діяльність, досвід тощо.
Поділ країни на провінції привів до того, що 95% місць у ВЗО, розташованих у певній провінції, надається мешканцям цієї ж території, 5% — прибулим з інших місць.
5. АКАДЕМІЧНИЙ РІК І ЕКЗАМЕНИ.
Академічний рік розпочинається у перший тиждень жовтня і закінчується в червні, є короткі канікули під час головних релігійних свят. На тиждень припадає 20-30 лекційних годин, що складає 600-700 годин за навчальний рік. Після завершення вивчення дисципліни складається екзамен (у лютому, червні чи вересні).
Система оцінювання передбачає 10 балів: 10 — matricula de honor, 9-9.9 — sobresaliente, 7-8.9 — notable, 5-6.9 — aprobado, нижче 5 — suspenso. Прохідною є оцінка aprobado. Тези оцінюються трьома рівнями: extraordinario, apto cum laude, apto.
Навчання на факультетах і у вищих школах університетів організовані за трьома циклами: базовий (2-3 роки), спеціалізований (2 роки з присвоєнням диплома), дослідницький (2-3 роки з отриманням диплома доктора). В університетських школах навчання має лише один 3-річний цикл з високим рівнем спеціалізації навчальних програм для кращої фахової підготовки. Так готують учителів початкових шкіл, працівників соціальних служб тощо.
Навчальні плани університетів будуються з урахуванням існування трьох видів дисциплін: обов'язкових для всіх ВЗО, які присвоюють даний диплом (академічну кваліфікацію); на вибір ВЗО, які можуть бути як обов'язковими, так і факультативними; дисципліни за вибором студентів (10% всього навчального часу). Переповненість аудиторій та ряд інших причин (типу необхідності поєднувати навчання з підробітками) приводить до того, що дуже багато студентів кидає університети, не одержавши диплома. Упродовж 80-х років таке траплялося з кожним другим студентом. Лише 20% студентів Іспанії отримують ту чи іншу форму фінансової підтримки з боку державних чи провінціальних влад.
Не легше ведеться і викладачі ВЗО Іспанії, які мають справу з переповненими аудиторіями. Вони поділяються на чотири категорії: професори, виконуючі обов'язки професорів, викладачі-заступники, викладачі-асистентіи. Перші повинні мати докторський диплом, викладати і проводити наукові дослідження. Наступні дві категорії теж повинні мати звання доктора, лише викладачі-асистенти задовольняються повним дипломом університету чи еквівалентного ВЗО, але для отримання права на роботу складають професійний іспит. Уряд і Університетська рада докладають чимало зусиль для стимулювання викладачів до підвищення свого академічного і професійного рівня (стажування за кордоном, курси підвищення кваліфікації тощо).
6. КВАЛІФІКАЦІЇ.
Завершення сучасної стадії реформування освіти в Іспанії приведе до описаної нижче системи кваліфікацій, які отримуватимуть учні і студенти.
Обов'язкова середня освіта триває 10 років і приводить "успішного" учня до Craduado Escolar з правом продовження освіти у середній школі вищого рівня (два класи з присудженням бакалаврату одного з чотирьох профілів) і отриманням права участі в конкурсних іспитах в університети, "неуспішного" — до Certificato de Escolaridad, що надає доступ лише до дворівневої профосвіти (5 років разом) з отриманням диплома техніка і можливим вступом (через конкурс) у ВЗО за профілем. Отже, модифікована середня освіта Іспанії стане "європейською" — 12 років.
Трирічне навчання в університетських школах надає кваліфікацію інженера-техніка з правом продовження навчання у другому циклі цих же університетів чи переходу на ринок праці.
П’ятирічне навчання на факультетах університетів чи в їх вищих школах (і в частині інститутів) приводить до диплома Licenciado, що надає право на післядипломне навчання.
Виконуючи вказівку Університетської ради про розширення набору курсів, ВЗО розширили його майже втричі. Варто виділити введення магістерської програми з присвоєнням звання Magister Universitario обсягом 600 год. і тривалістю 1-2 роки, завданням якої є значне підвищення фахових вмінь випускника, збагачення його навичками наукового аналізу і дослідження. Інший новий варіант післядипломних студій приводить до диплома спеціаліста (Especialista).
Закінчення двох перших циклів університетів й отримання Licenciado надає право продовжувати навчання для отримання диплома доктора. Воно триває два-три роки під наглядом наукового керівника (тьютора), супроводжується самостійними пошуками, написанням і захистом дисертації.
Схематично сучасні кваліфікації вказані у таблиці 1.
Таблиця 14. Тривалість навчання і кваліфікації за трьома рівнями вищої освіти Іспанії.
Тривалість денного навчання (років) і присуджений диплом
Рівні вищої освіти
3
4
5
6
7
8
Перший рівень Di/Aт/Iт/P
Другий рівень L/I/A
x
Третій рівень D
x
Примітка: позначення х означає, що для медичних фахів тривалість навчання становить не 5, а 6 років
Позначення у таблиці: A — архітектор, Ат — архітектор-технік, D — доктор наук, Dі — диплом (diplomado), І — інженер, Іт — інженер-технік, L — ліцензія (licenciatura), Р — професійна кваліфікація.
7. НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ-ІНОЗЕМЦІВ.
ДОПУСК. Перші кроки до вступу в іспанські університети кандидати повинні зробити за рік до дати початку навчання, звернувшись до амбасад чи відділень Інституту іспанської культури у своїх країнах. Радимо використати і європейські довідники для студентів, бази даних, представництва загальноєвропейських програм з мобільності студентів і викладачів (TEMPUS, SOCRATES, LEONARDO) тощо.
Запити про можливість визнання наявних кваліфікацій необхідно надсилати в іспанський NARIC (National Academic Recognition Information Centre), що є підрозділом обтяженого організацією усіх контактів Відділу міжнародного співробітництва Міністерства закордонних справ Іспанії. Найдетальнішу інформацію про умови доступу на наступний рік надають все ж відповідні відділи (Unidades de informacion) самих університетів.
Для зарахування на перший цикл дипломних програм ВЗО кандидати повинні мати шкільний атестат, який у країні походження надає право вступу в університети і визнається в Іспанії, а також скласти мовний тест (проводять у червні чи вересні) і конкурсні іспити, описані вище. Для іноземців резервують 5% місць у ВЗО, громадяни ж країн ЄС трактуються так само, як і іспанські громадяни. Останнім часом мовні іспити проводять і амбасади.
Кандидати можуть вступати також на наступні цикли навчання і на програми магістра чи спеціаліста, якщо їх освітні кваліфікації достатні для визнання в Іспанії. Умови і програми вступу на студії докторського рівня можна знайти в довіднику Університетської ради.
ВИЗНАННЯ ЗАКОРДОННИХ КВАЛІФІКАЦІЙ. Іспанія підписала багато міжнародних і двосторонніх конвенцій і угод про взаємовизнання дипломів, про що можна дізнатися в її амбасадах. Королівський декрет 1986 р. визначає, що громадяни країн ЄС повинні трактуватися в освіті Іспанії як її власні, а декрет 1991 року резервує для іноземців не менше 5% місць в університетах.
ВСТУПНІ ІСПИТИ. Абітурієнти-іноземці складають їх на тій же основі, що і громадяни Іспанії (загальний тест і тест з поглиблених знань специфічної дисципліни навчання в університеті).
МОВНІ ВИМОГИ. Знання іспанської мови обов'язкове, оскільки більша частина занять проводиться на ній. ВЗО країни організовують мовні курси різної тривалості для іноземців. У деяких провінціях зі своєю офіційною мовою частина лекцій з окремих дисциплін може проводитися цією мовою.
ЗАПИТ І РЕЄСТРАЦІЯ. Запит необхідно надсилати безпосередньо в обраний університет чи ВЗО. Граничні дати предання повного комплекту документів варіюють від одного закладу до іншого, але запис іноземців на навчання проводиться у червні або у вересні.
ПЛАТА ЗА НАВЧАННЯ. В Іспанії платними є заключний рівень середньої освіти і вся вища освіта. Розмір оплати на кожен навчальний рік встановлюють ВЗО і Університетська рада. Вона досить помірна. Наприклад, у 1994/95 навчальному році плата за навчання у державних ВЗО становила від 57 000 до 79 000 песет (близько 1000 доларів США), а в приватних — у 5-6 разів вища. Студенти-іноземці можуть отримувати на свою освіту гранти від уряду Іспанії за наявності відповідних міждержавних угод про фінансову допомогу студентам. Найчастіше це джерело застосовується для докторських студій.
8. НАУКОВА СПІВПРАЦЯ
Ще порівняно недавно Іспанія не відзначалася високим рівнем наукових досліджень. Нова політика у сфері освіти надає приіоритету в подоланні цього відставання, тому Іспанія видається перспективною для українських науковців, які бажають встановити контакти з колегами за кордоном. Поширене залучення закордонних викладачів, які володіють іспанською мовою. Попередню інформацію про програми співпраці й можливості стажування можна отримати з видання Study Abroad (1995), від Амбасади, від міністерства освіти, а також університетів країни.
Те ж можна сказати і про програми короткочасного стажування для наукової співпраці. Інформацію про них варто запитувати у тих ВЗО, які відомі дослідженнями у царині, яка цікавить Вас.
КОНТАКТИ І АДРЕСИ
Name of body: Ministerio de Educacion y Ciencia
Role: Inspects and coordinates higher education institutions and proposes to the government the main lines of the educational policy.
Street: Paseo del Prado 28-4
City: Madrid
Postal code: 28014
Telephone: 48-1-4203625
Telex: 41306-23801
Fax: 48-1-4203325
Name of body: Consejo de Universidades
Role: co-ordinates, advises, proposes, plans and regulates activities in the field of higher education.
Street: Ciudad Universitaria s/n
City: Madrid
State/Province: Spain
Postal code: 28040
Telephone: 91-1-449 4737
Name of body: Conferencia de Rectores de Universidades del Estado
Street: Universidad de Sevilla, Calle San Fernando 4
City: Sevilla
Postal code: 41071
Telephone: 34-1-449-7437
Bodies primarily addressing questions relating to the recognition of foreign credentials and studies in higher education:
Name of body: Min. de Educacion y Ciencia. Subdireccion General de Tнtulos
Street: Paseo del Prado, 28-4a
City: Madrid
Postal code: 28014
Telephone: 34-1-420 1693
Telex: 23102 22112 e
Fax: 34-1-420 3525
© Copyright "Міжнародна освіта", 1998
