ІТАЛІЯ

 

1. КРАЇНА.

Італія (Reppublica Italiana) стала парламентською республікою з 2 червня 1945 р., а її Конституція 1 січня 1948 р. запровадила двопалатний Парламент (Палату депутатів і Сенат) — законодавчий орган, що обирається прямими і загальними виборами на п’ять років. Президент обирається на спільній сесії Парламенту на сім років. Прем'єр-міністр обирається за поданням Президента. Юридична влада належить муніципалітетам. Головні партії у парламенті 1994 р. обрання — ліва демократична, "Вперед, Італія", національний альянс, Північна ліга, "зелені" та інші.

Італія має площу 301 302 км² і населення 57,2 (1993 р.) млн. чоловік. Молоді у віці 20-24 роки налічу’ється 4,725, у віці 25-29 р. — 4,791 млн. чоловік. Більшість розмовляє італійською мовою, 1,3 млн. чол. — сардінським діалектом, 0,75 млн. чол. — іншими діалектами. У прикордонних районах вживається французька і німецька мови, інші мовні групи нечисленні. Домінує католицька церква, але представлені й інші світові релігії.

Італія — промислова країна. Внески в її ВНП (п'ятий за обсягом у світі) такі: 39% — індустрія (6,7 млн. чол), 5% сільське господарство (1,5 млн. чол.), решта — послуги (12,2 млн. чол.). Країна є одним зі світових притягальних полюсів туризму. Основні її експортні товари: вироби транспортного та інших секторів машинобудування, легкої і харчової промисловості, промислове обладняння. У країні зерігається розрив у розвитку Півночі і Півдня. Безробіття у 1991 році — 11%, серед молоді віком від 14 до 29 років — 26,8%.Грошова одиниця — італійська ліра.

 

2. МИНУЛЕ І СУЧАСНЕ СИСТЕМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ.

Найстаріший у світі університет створений у Болоньї у 1088 р., за ним виникли заклади в Падуї (1222 р.) і Неаполі (1224 р.). Останній вважається першим у світі державним університетом.

Народжені вільними, університети потрапили під державний контроль після 1859 року. Реформа Gentili (1923 р.) зробила наголос на наукових завданнях університетів, дипломи яких стали суто академічними. Для викладачів ввели державні екзамени для отримання фахових документів, одночасно зросла автономія університетів у поточній діяльності. У післявоєнний період довго тривали дискусії про напрями змін освіти, а здійснення планів настало лише після студентських заворушень кінця 60-х років. У 1969 р. було впроваджено безекзаменаційний вступ усіх володарів шкільних атестатів в університети, що врешті спричинило переповнення їх аудиторій й ускладнило роботу викладачів. В останні роки до вищої освіти переходять 63-67% випускників 13-річної середньої школи. Сучасна структура системи освіти Італії вказана на схемі.

 

Обов'язкове навчання (вік 6-14 років) в Італії добре організоване, відбувається у невеликих класах і в середнього розміру школах за спільними національними програмами. Педагоги мають прекрасні інноваційні традиції, вони є держслужбовцями і користуються непоганим соціальним захистом та суспільною повагою. В кінці 8-го класу складаються екзамени (esame di licenza), успіх відкриває шлях до повної середньої освіти. На її рівні ситуація складна, бо збереження традицій заважає пристосуванню до вимог часу. Наприклад, у "класичних" ліцеях, які готують до університетів, вчать латину і грецьку мови, але немає занять з сучасних іноземних мов. Програми цього рівня надто довгі (5 років) і зазнають критики. Перебіг випускних екзаменів (esami di maturita) є справою змін та експериментів. Успіх на них дає право на диплом з французькою назвою "бакалаврат", але для вступу в університети без екзаменів необхідно вчитися в СШ-2 п'ять років.

Вища освіта Італії представлена переважно університетами. Рівновага сил реформаторів і консерваторів в Італії зумовила винятково малу швидкість її змін і збереження багатьох реліктів. Та активна участь Італії в Європейському Союзі примусила країну розпочати зближення своєї освіти з типовими для Європи зразками: вперше була введена аспірантура і наукове звання доктора наук, аналогічного до Ph.D.; з 1990 р. запровадили короткі спеціалізовані університетські програми (2-3 роки) з заключним університетським дипломом (Diploma universitaria), а закон 1993 р. додатково розширив автономію університетів.

 

 

3. ЗАКЛАДИ ВИЩОЇ ОСВІТИ.

Вища освіта Італії має гіпертрофований університетський і малий неуніверситетський сектори, більшість закладів державні.

Університети з навчальними і науковими програмами перебувають під управлінням Міністерства університетів і науково-технологічних досліджень, завдання якого:

— планувати і здійснювати розвиток наукових досліджень;

— складати трирічні плани розвитку університетів;

— розподіляти кошти між закладами згідно з критеріями закону;

— координувати участь Італії у міжнародних програмах.

Національна Рада університетів (з 1979 р.) є консультативним органом, де представлені кілька інших національних рад (економіки і праці, науки, культури тощо). Інші консультативні органи під егідою міністерства: Національна Рада з науково-технологічних пошуків, Постійна конференція ректорів італійських університетів тощо.

Всього в Італії налічується 65 закладів університетського рівня (державних і "вільних", що самоуправляються, але мають офіційне визнання і дипломи, працюють за програмами державних й інспектуються Міністерством освіти). Розподіл ВЗО такий:

- 45 державних університетів;

- 3 політехніки: Bari, Milan, Turin;

- 5 вільних (приватних): Univ.Cattolica del Sacro Cuore (Мілан), Univ. Commerciale Baccani (Мілан), Univ. Internationale degli Studi Sociali (Рим), Libera Univ. "Maria S.S.Assunta" (Рим), Univ. di Urbino;

- 3 державних університетських інститути: Inst.Universitario Navale (Неаполь), Inst.Univ. Orientale (Неаполь), Inst.Univ.di Architettura (Венеція);

- 4 вільних університетських інститути: Instituto Universitario "C.Cattaneo" (Castellanza); Inst.Univ. di Lingue Moderne (Мілан), Inst.Univ. di Magistero "S.Orsola" (Неаполь), Inst.Univ. Campus bio-medico (Рим);

- 2 університети для іноземців: Perugia, Siena;

- 3 Вищих школи: Scuole Noramle Superiore (Піза), Sc.di Studi Universitari e di Perfezionamento "S.Anna" (Піза), Sc.Internazionale (Superiore di Studi Avanzati (Трієст).

 

Неуніверситетські заклади класифікуються таким чином:

а) інститути мистецтв під егідою інспекторату мистецького навчання Міністерства della Publica Istruzione, а саме:

— 20 Академій мистецтв, які мають чотирирічні курси з чотирьох напрямів мистецтв (малювання, скульптура, декоративне мистецтво і дизайн). Є вступні іспити, від яких звільнені учні середніх мистецьких закладів (ліцеїв та інститутів). Щороку проводяться перевідні іспити, наприкінці навчання видається диплом з мистецької спеціалізації.

— 4 Вищі Інститути мистецької промисловості (Faenza, Florence, Rome, Urbino). Зміст курсів визначається науково-дидактичною радою закладу. Абітурієнти повинні мати атестат зрілості і пройти співбесіду. Заняття приводять до певного випускного проекту, який захищається на випускному іспиті і дає право на отримання диплома, еквівалентного диплому Академій мистецтв.

— 1 Академія театрального мистецтва у Римі з двома курсами підготовки акторів (4 роки) та менеджерів (директорів, 3 роки). Є вступний іспит і всього 30 місць на кожен з двох курсів.

— 1 Національна академія танцю в Римі з прийомом після закінчення початкової школи. Навчання триває вісім років. Учні закінчують паралельно середню освіту і упродовж ще трьох років опановують хореографію, викладання і сольний танець.

б) інститути під егідою інших міністерств:

— 10 інститутів фізичного виховання (Рим та інші міста) з трирічним навчанням. Щоб вступити, треба мати атестат і скласти вступні іспити (кількість місць) лімітована. Випускники одержують диплом викладача фізкультури;

— 1 Експериментальний центр кіно в Римі, який видає офіційні професійні дипломи;

— 1 Центральний інститут реставраторів у Римі, що має два потоки: з "металів та археологічних об'єктів" та мальованих картин. Вступ конкурсний (кількість місць обмежена), навчання триває три роки, у дипломі вказується фахова спеціалізація;

— 1 Opificio delle Pietre Dure у Флоренції, де також готують реставраторів;

— школи архівістів у кількох містах для підготовки працівників державних архівів та установ;

— вищі школи перекладачів (приватні чи муніципальні), які мають два роки навчання. Після їх закінчення і року вдосконалення видається професійний диплом, визнаний державою. Не слід плутати ці дипломи з більш академічними, які видають після чотирирічних студій університети в Болонії та Трієсті;

— військові академії та інститути поліції, якими керують відповідні міністерства (оборони і внутрішніх справ).

 

4. ДОСТУП.

Вступ визначається наявністю атестату (бакалаврату) за середню школу (Maturita exam). Решта попередніх умов залежить від вибору навчального курсу. Університети вільні у встановленні вимог і кількості місць для вступників. Чимало проводять вступний іспит і додають аналіз оцінок шкільного атестату. Хоч більшість курсів відкриті для всіх, частина (медицина, стоматологія) мають визначену або змінну від року до року (архітектура) кількість вакантних місць. Вступ на лімітовані спеціальності здійснюється лише за результатами екзаменів. Обмеження місць існує і в приватних університетах.

Доступ на старших курсах до диплома спеціалізації також через конкурсні екзамени (усний і письмовий тест з оцінюванням досягнутої кваліфікації). Кандидати допускаються до навчання за отриманим після екзаменів кваліфікаційним списком.

Прийом на докторські заняття після отримання диплома також провадяться за результатами конкурсних іспитів (письмовий чи усний тест). Іспити організовуються на національному рівні; кожен курс (програма) має визначену кількість місць.

 

5. АКАДЕМІЧНИЙ РІК І ЕКЗАМЕНИ.

Раніше рік розпочинався 1 листопада і закінчувався 31 серпня наступного року. Останнім часом навчальний рік на багатьох факультетах поділяється на два семестри, розпочинаючись раніше.

Програми, як правило, поділяються на окремі курси (дисципліни) з усними екзаменами після завершення. Кожен навчальний рік закінчується певною кількістю екзаменів. Прохідні бали лежать між 18/30 і 30/30, до останніх може додаватися lode (cum laude). Шкала складається з 30 балів, бо екзаменаційна комісія включає три особи, кожен з яких може поставити максимум 10 балів, а lode (cum laude) додається за умови повної одностайності). Кількість щорічних екзаменів залежить від факультету. Є також список необхідних предметів та іспитів, частина яких складається за вибором самого студента і затверджу’ться Consiglio di Laurea. На закінчення студій студент повинен скласти заключний іспит з назвою esame di laurea у вигляді письмових тез чи проекту (tesi di laurea), які захищаються перед групою 11 викладачів (тому загальна оцінка може сягти 110). За наслідками обговорення під час захисту може бути додане lode.

Відвідування обов'язкове під час набування диплома спеціалізації. Для доступу до навчання наступного року наприкінці попереднього року складаються екзамени з теорії й практики обраної дисципліни (спеціалізації). Заключний іспит включає письмові тези з одного чи кількох предметів, що стосуються програми навчання.

Аспіранти на докторських студіях повинні щороку звітувати про виконане для отримання дозволу на продовження навчання. Після його закінчення вони захищають тези (дисертацію) перед національною комісією.

 

6. КВАЛІФІКАЦІЇ.

Італійські університети, приймаючи учнів 13-річної середньої школи, присуджують лише чотири види дипломів (див. таблицю 1).

1) Diploma universitario коротких циклів стандартною тривалістю 2-3 роки в університетах і так званих scoule dirette a fini speciali, які мають бути перетворені у майбутньому на повні "дипломні" курси,

2) Diploma di laurea — повний диплом після 4-6 років загальних культурних і наукових студій, який дає право на титул "dottore". Представники регульованих професій (лікарі, архітектори та ін.) для початку фахової діяльності мають скласти державний профекзамен. З більшості фахів навчання триває 4 роки, з інженерії, архітектури, стоматології — 5 років, з медицини — 6 років.

3) Diploma di specializzazione — професійна кваліфікація спеціаліста після додаткових 1-2 років навчання за програмами, які визначають самі університети (підготовка вчителів ліцеїв тощо).

4) Dottorato di ricerca (Ph.D.) — введене з 1980 р. звання доктора з наукових досліджень, які здійснюються під наглядом і за рішенням Collegio dei docenti з даної дисципліни. Студії тривалістю 3-5 років дають аспіранту змогу виконати самостійні пошуки з оригінальними результатами.

 

Таблиця 1.Тривалість навчання і дипломи для головних профілів вищої освіти сучасної Італії.

	Тривалість денного навчання (років) і присуджений диплом
Профілі, фахи	3	4	5	6	7	8	Різна тривалість
Педагогіка		L		DS	DR
Гуманітарні науки		L		DS	DR
Образотоворчі мистецтва		La
Архітектура			L		DS	DR
Право, політичні науки		L		DS	DR
Економічні науки	DU	L		DS	DR
Точні та природничі науки (окрім хімії)		L		DS	DR
Хімія, Інженерія	DU		L		DS		DR
Загальна медицина	DU			L		DS
Стоматологія			L				DR
Фармакологія		L		DS
Ветеринарія			L	DS
Сільське господарство			L	DS		DR

 

(DU — Diploma Universitario, L — laurea, La — licenza accademia di belle arti, DS — Diploma di Specializazzione, Dr — Dottorato di ricerca)

Примітка. Університети також можуть видавати дипломи за курси perfezionamente за угодою з державою чи з місцевими владами. Навчання на них триває переважно один рік і приводять до поглиблення знань з якогось фаху чи до засвоєння нового, що підвищує шанси випускника на ринку праці Італії.

7. НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ-ІНОЗЕМЦІВ.

ЗВЕРНЕННЯ. Кандидат повинен розпочати дії за рік до обраного ним моменту початку занять в Італії зі звернення до найближчого Посольства (консульства) Італії. Інформацію про систему освіти й умови прийому можна отримати через базу даних ORTELIUS, а також шляхом звернення до: Міносвіти; університетів та інших закладів вищої освіти; до інформаційного центру з порівняння і визнання СІМЕА (італійський NARIC); довідників про окремі факультети, що містять детальну інформацію про курси.

В Італії чимало студентів-іноземців, більшість з Третього світу, але й європейців вчиться понад 12 000 (найбільше греків). Місця для іноземців резервуються як у ВЗО з вільним вступом, так і з вступом через конкурсні іспити.

Для претензій на повний диплом треба мати позаду не менше 12 років навчання у СШ і визнаний в Італії атестат, а також скласти іспит з італійської мови, який проводить кожен ВЗО для себе. Комплект документів від громадян країн ЄС має потрапити у найближче консульство Італії до 15 квітня. Вказується найпривабливіший факультет, а також другий за вибором. Якщо там складаються конкурсні іспити, іноземці роблять це разом зі школярами Італії.

ВИЗНАННЯ ЗАКОРДОННИХ КВАЛІФІКАЦІ. Італія, що є членом більшості міжнародних конвенцій з визнання Ради Європи та ЮНЕСКО, визнає і приймає Міжнародний та Європейський бакалаврати.

Угоди з Францією, Бельгією й Іспанією забезпечують автоматичне взаємовизнання атестатів, які дають допуск в університети. З Францією та Іспанією вже відбувається процес передачі кредитів. Підписані двосторонні угоди про визнання заключних дипломів університетів з Францією, Німеччиною, Іспанією.

ВСТУПНІ ІСПИТИ. До зарахування всі іноземці мають скласти мовний екзамен, жодний закордонний диплом філолога чи перекладача його замінити не може. Дату і місце тесту повідомляє аплікантам Міністерство закордонних справ Ітaлії.

Місця в університетах надаються в такому порядку:

1) громадянам країн Європейського Союзу (ЄС);

2) громадянам з країн, що розвиваються;

3) громадянам з країн без вищої освіти чи з тих, де немає бажаної програми навчання.

У випадку успішного складання мовного тесту наступні групи осіб не зазнають обмеження у прийомі через ліміт місць для іноземців:

— вигнанці, які отримали посвідчення від Міжнародної соціальної служби (розташована у Римі);

— громадяни ЄС, які мешкають в Італії з батьками чи родичами;

— діти і персонал закордонних амбасад в Італії;

— іноземці, які мають грант від уряду Італії (через відбір ці особи не складають тест з італійської).

Від тесту з італійської мови звільняються:

а) володарі атестатів з прикордонних до Італії шкіл, де частина уроків проводиться італійською мовою;

б) випускники Німецької школи в Італії, Французького ліцею і ліцею Сервантеса в Римі, які складають італійську на атестат зрілості;

в) випускники з Європейських шкіл Бельгії, ФРН, Люксембурга, Франції;

г) випускники з Міжнародним бакалавратом;

д) ті, хто навчався п’ять років і склав екзамен на атестат зрілості в італійському ліцеї.

 

ПРИЙОМ НА ПІСЛЯДИПЛОМНЕ НАВЧАННЯ. Докторантура має обмежене число місць, тому всі кандидати зобов’язагі складати вступний іспит. Іноземцям надають до 50% наявних місць. Оформлення запитів здійснюється через італійські дипломатичні служби. Для допуску до Scuole dirette a fini speciali також обов'язкові вступні іспити. Заклади освіти можуть встановити свої вимоги і провадити селекцію. Оформлення запитів — через амбасади.

МОВНІ ВИМОГИ. Оскільки мовний тест обов'язковий, то іноземці можуть вчити мову в університетах для іноземців в Перуджі і Сієні впродовж року, а також улітку. Решта університетів мають свої курси у Мовних центрах. 42% італійських студентів володіють іноземними мовами, переважно англійською (старше покоління віддавало перевагу французькій мові).

ПЛАТА ЗА НАВЧАННЯ. Хоч навчання у державних закладах формально безоплатне, необхідно все ж платити. Ціну кожен університет встановлює сам, орієнтуючись на кілька критеріїв типу прибутків сім'ї і заслуг студента. Мінімум встановлений в 300 000 лір (190 доларів), максимум — не більше 900 000 за рік, (сума зростатиме пропорційно інфляції). Плата в приватних закладах набагато більша. Невисокі витрати на освіту "компенсуються" високими цінами найму кімнати, відсутністю дешевих гуртожитків, мінімальними привілеями для студентів тощо. Та все це компенсується перебуванням в особливій дкховній та мистецькій атмосфері країни, можливістю знайомитись з безмежним спадком минулих тисячоліть.

 

8. НАУКОВА СПІВПРАЦЯ

Італія бере активну участь у науковому співробітництві, приймає чимало представників інших країн, створила сприятливі умови для вступу аспірантів-іноземців на докторські студії в своїх університетах. Попередню інформацію про програми співпраці й можливості стажування можна отримати з видання Study Abroad (1995), від Амбасади, від міністерства освіти, а також університетів країни.

Те ж можна сказати і про програми короткочасного стажування для наукової співпраці. Інформацію про них варто запитувати у тих ВЗО, які відомі дослідженнями у царині, яка цікавить Вас.

 

КОНТАКТИ І АДРЕСИ

Name of body: Ministero dell'Universitа e della Ricerca Scientifica e Tecnologica

Role: Governing and taking responsibility for higher education.

Street: Piazzale Kennedy 20

City: 00144 Roma

Telephone: 39-6-59911

Fax: 39-6-584-9211

Bodies primarily addressing questions relating to the recognition of foreign credentials and studies in higher education:

Name of body: Ministero dell'Universitа e della Ricerca Scientifica e Tecnologica

Street: Piazzale Kennedy 20

City: 00144 Roma

Telephone: 39-6-59911

Fax: 39-6-584-9211

 

Main grading system generally used by higher education institutions

The final standard of degree: 0-110 + con laude/cum laude (exceptionally);+con laude et

pubblicazione (which implies publication of thesis). For examinations during the degree: 0-30 with 18 as the pass. For specialist diploma: 0-70.

 

University of Rome 'La Sapienza'  

Universitа degli Studi di Roma 'La Sapienza'  

Piazzale Aldo Moro 5, 00185 Roma

Tel: 39(6) 499-12860

Fax: +39(6) 445-2824

Telex: 620564 unisap

University of Milan  

Universitа degli Studi di Milano  

Via Festa del Perdono 7, 20122 Milano

Tel: +39(2) 58351

Fax: +39(2) 58304482

Telex: 320484

© Copyright "Міжнародна освіта", 1998