Система освіти в Канаді
1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО КРАЇНУ
На другій серед держав світу за розмірами території Канади (9,987 млн. км2) мешкає 28,3 млн. осіб (1993 р.): 44% англо-канадців, 28% франко-канадців, індійці, ескімоси, емігранти з багатьох країн світу. Українські канадці є чи не найчисленнішими серед цих емігрантських громад. З релігійних общин найбільші об'єднання протестантів і католиків. Майже 80% населення мешкає у містах і близько 60% — на вузькій смузі уздовж кордону зі США на географічній широті півночі і центра України. Значна частина Канади розташована за Північним полярним колом і майже не населена.
Канада — федерація 10 провінцій та 2 територій, які мають всю повноту прав у питаннях самоврядування і освіти. За устроєм це конституційна монархія (королеву Великобританії представляє генерал-губернатор) з демократичним двохпалатним парламентом (Сенат і Палата громад). Державні мови англійська і французька.
Великі природні багатства та працьовитість населення лежать в основі економічного добробуту Канади, яка входить у число світових лідерів за розміром ВНП на одного мешканця. У країні рівномірно розвинуті сільске господарство (збір понад 1000 кг пшениці на одного канадця), видобувна і переробна промисловість, машинобудування та енергетика. Великий об'єм експорту металів та інших первинних продуктів, енергоносіїв та виробів промисловості. Грошова одиниця — канадський долар.
2. МИНУЛЕ І СУЧАСНЕ СИСТЕМИ ОСВІТИ
Особливості й загальні риси системи освіти Канади зумовлені постійною суперечністю внутрішніх місцевих відмінностей та інтегруючих вимог потужної економіки краіни та всього континенту. Конституція покладає на уряди провінцій повну відповідальність за освіту. Країна не має звичного для нас одного центрального міністерства освіти, а в 12 складових одницях утворилися подібні, але нетотожні структури для навчання населення та підготовки фахівців. Поточні потреби вимушують використовувати Службу державного секретаря як своєрідний центральний освітній орган для реалізації важливих національних освітніх програм насамперед з неперервної освіти, хоч вплив урядів і парламентів провінцій на систему навчання лишається вирішальним.
Перші католицькі та інші школи з'явилися на території Канади разом з хвилями поселенців з Франції, Англії та Ірландії. Перший католицький ВЗО (духовна семінарія) заснована ще 1663 р, ще кілька коледжів — на початку ХІХ ст., але справжній розквіт системи освіти — справа останніх десятиріч. У наш час кілька років поспіль канадська освіта та de facto визнається за сукупністю усіх характеристик найдоступнішою та найдемократичнішою в світі. Її усереднена структра показана на нашій схемі.
Дошкільне виховання є справою місцевих влад, які все ж намагаються гарантувати усім 5-ти чи 6-річним дітям рік підготовки до початкової школи. У різних провінціях момент вступу в останню припадає на вік 6 чи 7 років. Середня тривалість обов'язкового навчання — 10 років. Відрізняються провінції і у визначенні межі початкової і середньої школи, тому зустрічаються різні варіанти побудови 12-річної середньої освіти: 6 + 3 + 3; 7 + 5; 8 + 4 тощо. На початку 90-х контингент шкіл становив майже 5 млн. учнів, яких навчали близько 300 000 вчителів. Заключні роки середньої школи дифереційовані й готують переважно до вищої освіти, хоч все частіше включаються курси професійної підготовки (економіка, комерція, інформатика та ін.). Приватні школи навчають приблизно 1/20 частину учнів. Для отримання шкільного диплома необхідно скласти визначену законому кількість заліків. Звичних нам комплексних випускних екзаменів немає, хоч вимоги до школярів постійно зростають.
Вищі школи сучасної Канади приймають на подальше навчання практично усю молодь, яка отримала середню освіту. Кількість студентів наполовину більша, ніж в Україні. Такий високий розвиток є наслідком застосування філософії загальної вищої освіти та щедрого фінансування — Канада витрачає на освіту понад 8% свого чималого ВНП.
З викладеного стає зрозумілою виключна строкатість побудови вищої освіти. У Квебеку вона унітарна, бо 2-річні місцеві (community) коледжі стали обов'язковою проміжною підготовчою стадією між 11-річною середньою школою та університетами. Бінарний варіант з університетів і цілком незалежного сектора коледжів технологій та прикладних мистецтв створений в Онтаріо, Манітобі та чотирьох приатлантичних провінціях. Для решти країни вища освіта має три сектори: університети, технологічні та інші спеціалізовані коледжі чи інститути, місцеві коледжі. Всього в країні в 1993/94 навч. році діяло 69 закладів університетського рівня і 203 — нижчого. Типовий для початку 90-х років розподіл студентів: 750 000 на першому (бакалаврському) циклі унверситетів, 110 000 — на другому. В коледжах різного виду — понад 300 000.
Всі заклади вищої освіти Канади поділяються на "дипломні" і "додипломні" згідно законів провінцій. Центральне місце у секторі дипломних ВЗО належить університетам, хоч є певна кількість акредитованих до такого ж рівня приватних коледжів. Канадські заклади університетського рівня мають кваліфікований викладацький персонал і готують фахівців з усіх сучасних дисциплін та спеціалізацій. Всі вони мають право присуджувати академічний диплом бакалавра, більшість — магістра й доктора філософії (з частини фахів). Вкажемо, що вони можуть мати різноманітні назви: частіше — університет, рідше — "школа", "коледж" чи "інститут". Додипломні коледжі пропонують спрощені програми з професійним спрямуванням і не присуджують академічних дипломів.
Більшість університетів англомовні, 7 — франкомовні. Чимало таких, які мають кілька десятків тисяч студентів. Прикладом є франкомовний Монреальський з контингентом 50 000 осіб, 13 факультетами Вищою школою комерції та Вищою політехнічною школою. Ненабагато менший — англомовний унверситет Торонто. Дипломи цих та інших університетів Канади мають світове визнання.
Стандартною умовою доступу в університети для канадських громадян є диплом про закінчення 12-річної школи. Винятком є провінція Квебек, де після 11-річної школи слід виконати академічну програму тривалістю 2 роки в місцевих коледжах (для підготовки до виходу на ринок праці останні пропонують 3-річну програму), а також Онтаріо, де вимагають за рік додаткового навчання прослухати 6 академічних курсів і приготуватися до вищої освіти. Меншість учнів вситагє виконати цю вимогу ще в старших класах 12-річної школи. В Онтаріо розподіл абітурієнтів централізований, у решті провінцій кожен ВЗО набирає студентів автономно. Складні конкурсні екзамени не практикуються, але поширена практика представлення у ВЗО досить детальної інформації про шкільні досягнення майбутніх студентів.
Місцеві коледжі створені для надання освітніх послуг якнайширшим колам, тому доступ в них досить ліберальний, а його правила встановлюють влади провінцій чи засновники закладу.
Навчальний рік складається найчастіше з двох семестрів (осіннього і зимового), розпочинаючись у вересні й закінчуючись у травні. Є дві екзаменаційні сесії та канікули. Меша частина закладів має три триместри. Досить поширені випадки дозволу початку виконання програми ВЗО з початку будь-якого семестра. Екзамени проводять традиційними способами, система оцінювання подібна до американської, відрізняючись деталями у різних провінціях та ВЗО. Загалом це рейтингова: 0 — 100 (прохідний рівень 60) чи оцінки А+ ... F (failure).
В структуру закладів університетського рівня входять факультети, департаменти, школи чи інститути. Організація навчання та запропоновані студентам курси відмінні у різних ВЗО і забезпечують широку можливість вибору свого шляху до академічного чи професійного дипломів. Перебіг навчання подібний до американського зразка. Стандартна тривалість роботи до отримання першого академічного диплома (бакалаврського) 3-4 роки, а перший професійний вимагає більшого часу й 1-2 років додаткової спеціалізації.
Неуніверситетські післясередні заклади, які умовно об'єднані терміном "місцеві коледжі", можуть мати найрізномантніші назви, але завжди пропонують короткотермінові програми (рік, але частіше 2:3 роки) вузькоспеціалізованого навчання, орієнтованого на ринок праці у певній місцевості. Плата за навчання низька чи відсутні.
Для зменшення витрат на освіту у Канаді прийнято вимагати плату за навчання в університетах. У більшості провінцій фінансові вимоги до іноземців вищі (на 40-50%), ніж до громадян Канади, але в усіх варіантах загальні витрати значно менші, ніж у Сполучених Штатах Америки, де вища освіта дорожча. Студентам-канадцям центральний уряд та керівництво провінцій надають безвідсоткові позики на навчання. Особи з сімей з низькими прибутками можуть звернутися за стипендіями до благодійницьких фондів.
У Канаді мало не кожен заклад університетського рівня має власний комплект вимог до присудження академічних і професійних кваліфікацій (дипломів), які визначаються також законами провінцій та дисциплінами навчання.
Загалом є три рівні кваліфікацій, притаманних англо-саксонським системам вищої освіти: бакалавр, магістр і доктор філософії. Є чимало ВЗО, де перший диплом має два підрівні — "звичайний" (general or pass bachelors' degree) і "з відзнакою" (honours degree), отримання якого вимагає додаткового року навчання. Диплом з відзнакою відкриває шлях до магістерської програми, яка триває найчастіше 2 роки. Отримання диплому магістра є передумовою доступу до підготовки і захисту дисертації на звання "доктора". Окрім поширеного PhD (доктор філософії) присуджуються також Dlit, DSc, D Mus і LLD.
Після отримання вказаних академічних кваліфікацій для вступу в регламентовані професії необхідно виконати додаткову програму з обов'язковою практикою та складанням проекзаменів. Присудження здійснюють уряди провінцій чи визнані урядом професійні асоціації. Залежно від профілю першою університетською профкваліфікацією є бакалавр чи магістр. Винятком є медицина, де ним є докторська ступінь.
Місцеві коледжі присуджують переважно професійні кваліфікації, які для розрізнення з університетськими ще називають "напівпрофесійними" (semi-professional). Після року навчання видають диплом, після 2-3 — сертифікат.
Узагальнені дані про канадські дипломи наведені у таблиці 1.
Таблиця 1. Тривалості навчання і дипломи вищої освіти Канади
Тривалість денного навчання (років) і присуджений диплом
Профілі, фахи
1
2
3
4
5
6
7 і більше
Диплом бакалавра B
B
Професійна кваліфікація P
P
P
P
P
Диплом магістра M
M
M
Докторантура D
D
D
Позначення: В — диплом бакалавра; Р — професійна кваліфікація; М — магістр (у франкомовному Квебеці це "метріз - maitrise"); D - диплом доктора. У Квебеці для частини фахів замість диплома бакалавра видають диплом "лісанс".
7. НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ-ІНОЗЕМЦІВ
ЗВЕРНЕННЯ.
Канада за сукупністю позитивних якостей входить у чолівку найпривабливіших для іноземців місць навчання. Про це свідчать об'єктивні дані: на початку 90-х років кількість студентів-іноземців в університетах перевищила 40 000 (якщо ж рахувати каледжі й школи — майже 100 000).
Першим вашим кроком до навчання у Канаді після уважного вивчення даних про ВЗО країни повинне стати безпосереднє звернення в обрані заклади з проханням повідомити умови вступу і навчання за рік до його початку. Отримавши бланки і заповнивши їх, відішліть в обраий ВЗО чи, якщо той в провінції Онтаріо, в Ontario Universities Application Form. Кількома місяцями пізніше за умови нормального розвитку подій можна приступати до одержання візи в Амбасаді Канади в Україні.
ВИЗНАННЯ ЗАКОРДОННИХ КВАЛІФІКАЦІЙ
Канадські ВЗО мають фахівців, завданням яких є вивчення документів абітурієнтів та рекомендації керівництву, яке й виносить присуд. Хороші оцінки в атестаті про повну середню освіту повинні відкрити вам дорогу до бакалаврських програм. Вищі шанси на визнання у провінціях, з якими підписані міждержавні угоди про співпрацю в освіті (Україна підписала таку угоду з провінцією Саскачеван).
ДОПУСК
Умови допуску в конкретний ВЗО Канади на наступний навчальний рік та вартість навчання на всіх його програмах може повідомити вам лише сам цей заклад.
МОВНІ ВИМОГИ
Рівень вимог з англійської мови такий самий, як у США (понад 500 балів з TOEFL), з французької мови у провінції Квебек — як у Франції (DELF чи DALF, або заклад проводить власне тестування).
ПЛАТА ЗА НАВЧАННЯ
Максимальна від мінімальної за близькі за рівнем програми може відрізнятися у кілька разів. Залежно від фаху та ВЗО на початку 90-х вона лежала у межах 2000 — 10000 канадських доларів за рік. Серед найдорожчих провінцій — Онтаріо і Квебек, серед найдешевших — Саскачеван і Манітоба.
8. НАУКОВА СПІВПРАЦЯ
Всі кращі університети Канади пропонують докторантуру для іноземців з багатьох фахів, бо дуже зацікавлені у розвитку свого науковго потенціалу. Опис цих програм займає багато сторінок у кожному виданні відомого довідника ЮНЕСКО "Study Abroad (Etudes a l'etranger)". Якщо виявити певну активність, послати запит на інформацію у вказані нижче інформаційні центри, то можна відшукати якийсь невеликий грант для науковців-іноземців...
Корисні адреси інформаціних центрів:
Canadian Bureau of International Education (CBIE)
85 Albert Street
Suit 1400. Ottawa
Ontario KIP 6A4Assocaiation of Universities & Colleges of Canada (AUCC)
151 Slater Street
Ottawa. Ontario KIP 5N1
За інформацією щодо визнання українських дипломів для продовження вищої освіти в Канаді слід звертатися в обраний вами заклад освіти чи в наступний орган:
The Canadian Information Centre for International Credentials
252 Bloor Street Wesr, Suite 5-200
Toronto, Ontario MSS 1V5
Tel.: 1-416-964-2551/ ext. 242 or 245
Fax:1 416 964 2296
e-mail: CMEC@OISE1.OISE.ON.CA
